Нещодавно до мене як до фахівця з алгоритмів та штучного інтелекту звернулася студентка 4 курсу спеціальності «Журналістика» Національного університету «Острозька академія». У межах виробничої практики вона готує журналістський матеріал про вплив штучного інтелекту на навчання та повсякденне життя й попросила мене відповісти на кілька запитань як експерта в цій сфері.
Її цікавили такі питання:
- Як, на мою думку, штучний інтелект впливає на навчання та роботу сьогодні?
- Які можливості відкриває використання штучного інтелекту для людей?
- Чи існують ризики або проблеми, пов’язані з використанням штучного інтелекту?
- Як змінюється ставлення людей до штучного інтелекту останніми роками?
- У яких сферах штучний інтелект найбільше впливатиме в майбутньому?
- Які поради можна дати людям щодо використання штучного інтелекту?
Нижче подаю свої розгорнуті відповіді на ці запитання.
Відповідь на перше запитання: як, на вашу думку, штучний інтелект впливає на навчання та роботу сьогодні?
Я свідомо розділяю це запитання на дві частини — вплив на навчання і вплив на роботу, тому що ці сфери суттєво відрізняються.
Вплив на навчання
Якщо говорити про навчання, то я вважаю, що сьогодні штучний інтелект впливає на нього радше негативно, ніж позитивно. Навчання — це передусім процес набуття досвіду. Це не просто отримання інформації, а формування власного мислення, вміння аналізувати, робити висновки, сумніватися і перевіряти.
Штучний інтелект, якщо розібратися в його природі, — це велика мовна модель (LLM, Large Language Model). Тобто це мовна, розмовна модель, а не мислення. І це потрібно чітко усвідомлювати. Сучасний штучний інтелект — це інструмент-помічник, який може помилятися. Він не вміє самостійно приймати рішення і не генерує ідей у людському розумінні. Він використовує ті рішення та ідеї, які були створені людьми й оприлюднені в мережі.
На сьогодні основою для навчання таких моделей є переважно текстові дані, хоча вже активно аналізуються відео- та аудіоматеріали. Проте ідеї, концепції, підходи до вирішення проблем усе одно створюють люди. А люди, як відомо, можуть помилятися. Сам штучний інтелект не має експертної думки й не може її мати через сам принцип свого створення.
Тому, коли людина навчається і використовує штучний інтелект як основне джерело інформації, замість аналізу кількох підручників чи різних джерел, усе може піти не так. Якщо модель помиляється, а студент не має достатнього досвіду, щоб це розпізнати, він може безкритично прийняти ці твердження, зробити хибні висновки, запам’ятати недостовірний матеріал і фактично не навчитися тому, що є правильним і дійсним. У результаті замість розвитку відбувається спрощення мислення.
Я навіть вважаю, що використання штучного інтелекту в навчанні без розуміння його природи може призводити до деградації. Людина перестає самостійно аналізувати, порівнювати, перевіряти інформацію.
Вплив на роботу
Щодо роботи, то тут ситуація інша. Якщо людина є експертом у своїй сфері, штучний інтелект може стати дуже хорошим помічником. Насамперед він економить час. Ідеться вже не лише про текст, а й про зображення, відео, автоматизацію процесів, робототехніку — усе це активно розвивається.
Важливо розуміти, що основна сила мовної моделі полягає у вмінні розпізнавати зміст і логічні зв’язки між словами. Саме тому ця технологія так швидко поширилася: вона здатна інтерпретувати завдання, розуміти поєднання слів, зміст інструкцій. Це, зокрема, допомагає в навчанні роботів: вони можуть розпізнавати тип об’єкта, визначати, що з ним можна робити, і діяти відповідно до поставленої задачі.
Я працюю з алгоритмами вже 15 років і можу сказати, що зараз ми проходимо етап переходу від класичних, більш простих алгоритмів до великих мовних моделей. Цей процес уже не зупинити — це наше майбутнє. Але водночас потрібно бути дуже обережними, особливо тим, хто тільки починає користуватися цими інструментами.
Я переконаний, що базові поняття про природу штучного інтелекту необхідно вводити в навчальні програми вже зараз. Це потрібно для того, щоб суспільство не деградувало ні в навчанні, ні в роботі.
У професійній діяльності деградація також можлива, особливо на низькокваліфікованих посадах, де люди починають покладатися на штучний інтелект навіть там, де це не потрібно. Через певну лінь або через те, що так простіше, інструмент використовують без розуміння меж його застосування. Відсутність диверсифікації в застосуванні штучного інтелекту в роботі може негативно впливати на якість результату.
Я можу це стверджувати як людина, яка аналізує комунікацію в робочих чатах. Багато людей покладаються на відповіді штучного інтелекту. І якби в цих чатах не було експертів, які здатні перевіряти й коригувати ці відповіді, могли б прийматися хибні рішення. При цьому я вважаю, що рівень експертності людей може поступово зменшуватися саме через надмірну залежність від штучного інтелекту.
Навіть у таких продуктивних сферах, як створення зображень чи відеороликів, у невмілих руках ці інструменти можуть негативно впливати на якість і на професійний розвиток виконавця.
Тому загалом я вважаю, що сьогодні в навчанні вплив штучного інтелекту більше негативний, а в роботі — позитивний за умови, що ним користується експерт і чітко розуміє його обмеження
Важлива ремарка щодо використання штучного інтелекту
Я хочу окремо зазначити важливий момент. Саме цей текст я створюю за допомогою штучного інтелекту. Але принципово — він не пише текст замість мене. Я надиктовую свої думки, пояснюю, як хочу, щоб матеріал був структурований, і інструмент лише формує більш впорядкований варіант викладу. Я обов’язково перечитую текст і заздалегідь задаю правило: зміст змінювати не можна, кожна моя думка має бути передана точно.
У такому форматі штучний інтелект дійсно допомагає. Я не набираю текст вручну — і замість 20 хвилин витрачаю приблизно 3 хвилини. Це реальне прискорення роботи та підвищення ефективності.
Проте на початку нашої взаємодії інструмент почав відповідати на мої запитання замість мене. І я його зупинив. Я прямо сказав: не потрібно відповідати за мене й нав’язувати свою позицію або генерувати щось на основі інформації з інтернету. Я пояснив, що я експерт і хочу викласти саме свою думку.
Але сама тенденція показова: система намагається підмінити людину. І ось у цьому, на мою думку, і полягає одна з ключових проблем. Якщо не контролювати процес, штучний інтелект може почати формувати позицію замість людини, а не бути її інструментом. Саме тому важливо чітко розуміти межу між допомогою та заміщенням.
Відповідь на запитання: які можливості відкриває штучний інтелект?
Я вважаю, що поява штучного інтелекту — це глобальна зміна. Я б порівняв її з винайденням електрики. Це трансформація такого масштабу, яка кардинально змінює світ і спосіб життя людей.
Попри те, що в попередній відповіді я говорив про ризики й навіть бачу сьогодні певний негатив, усе ж таки історично так відбувається завжди: коли з’являються нові технології, люди спочатку розслабляються, починають ними зловживати або використовувати їх поверхнево. Але людина — це істота, яка прагне до розвитку. Ми поступово адаптуємося до нових умов, вчимося користуватися інструментами правильно, і з часом вони стають органічною частиною нашого життя.
Так само було з телебаченням, з інтернетом, з мобільним зв’язком. Так само буде і зі штучним інтелектом. На рівні урядів, науковців і суспільства загалом з’являться відповідні висновки, регуляції та правила. Я не думаю, що ця технологія знищить світ — хоча, звичайно, ніхто не може знати цього напевно. Проте я схиляюся до думки, що ми навчимося її контролювати та врегулюємо її використання.
Водночас я бачу і серйозні ризики. Це небезпека для свідомості людей і для безпеки загалом. Штучний інтелект уже використовується у військових технологіях. А чим смертоноснішою стає зброя, тим більшими можуть бути наслідки для людства. І це той аспект, який не можна ігнорувати.
Якщо ж говорити саме про можливості, то вони колосальні.
Я думаю, що в найближчі роки ми побачимо:
- розвиток домашніх помічників і андроїдів;
- масове впровадження віртуальних асистентів;
- стрімкий прогрес в автоматично керованому транспорті;
- створення аналітичних систем, які зможуть відстежувати критичні показники техніки й заздалегідь попереджати про несправності — наприклад, у складних механізмах чи авіації.
Потенціал цих моделей настільки великий, що більшість людей, на мою думку, навіть не усвідомлюють, на якому етапі розвитку ми перебуваємо. Умовно кажучи, ще вчора ми «запалювали свічки», а сьогодні вже «вкручуємо лампочку». І багато хто не розуміє масштабу переходу.
Звичайно, більшість із нас не побачить віддаленого майбутнього через сто чи двісті років. Але наступні 50 років ми точно побачимо, і цього достатньо, щоб зрозуміти: штучний інтелект уже став частиною нашого життя.
Я також бачу великі можливості у сфері промисловості — у створенні великих машин, які будуть проєктувати й виробляти інші машини. Це стає можливим саме завдяки розвитку алгоритмів і систем штучного інтелекту.
Єдине, що може суттєво обмежити цей прогрес, — це ресурсні обмеження нашої планети. Проте я припускаю, що штучний інтелект може допомогти й у вирішенні цієї проблеми: знаходити альтернативні матеріали, оптимізувати використання ресурсів, шукати нові технологічні рішення у «вузьких місцях», які сьогодні гальмують розвиток.
Окремо хочу зазначити роль науки. Вчені також отримали у своє розпорядження цей інструмент, і він допомагає їм працювати швидше, аналізувати більше даних, пришвидшувати дослідження та робити відкриття. Якщо порівняти технологічний розвиток останніх 20 років із попередніми 20 роками, то можна побачити майже геометричну прогресію змін. І штучний інтелект є одним із ключових драйверів цього прискорення.
Відповідь на запитання: чи існують ризики й проблеми, пов’язані з використанням штучного інтелекту?
Так, ризики безумовно існують. Частину з них я вже згадував раніше, але тут хочу сформулювати більш системно.
Перший серйозний ризик — це використання штучного інтелекту у військових технологіях. Інтеграція таких систем у зброю підвищує її ефективність і, відповідно, потенційну смертоносність. А чим технологічнішою стає зброя, тим масштабнішими можуть бути наслідки її застосування.
Другий ризик — це поступове потрапляння людей у залежність від цих систем. Я не говорю про повноцінний автономний штучний інтелект, який самостійно ухвалює рішення й визначає долю людини. Сьогоднішні системи все ще залишаються залежними інструментами, які лише розширюють можливості людини. Проте навіть у такому вигляді вони можуть формувати поведінкову залежність.
Найбільші проблеми я бачу саме в найближчій перспективі — у найближчі роки. І вони пов’язані не стільки з технологією як такою, скільки з реакцією суспільства на неї. Є ризик, що значна частина людей розслабиться, особливо на базових, найнижчих рівнях професійної чи освітньої підготовки. Люди із середнім рівнем підготовки почнуть надмірно покладатися на штучний інтелект і припинять розвивати власне мислення.
Особливо це стосується навчального процесу. Якщо людина звикає отримувати готові відповіді, не аналізуючи їх, не перевіряючи й не намагаючись самостійно розібратися, це зупиняє її розвиток. Саме в цьому я і бачу один із ключових ризиків — не в самій технології, а в тому, як її використовують.
Тобто основна проблема полягає не в тому, що штучний інтелект уже є неконтрольованою автономною силою, а в тому, що люди можуть добровільно зменшити власну активність мислення й відповідальність за прийняття рішень. І це, на мою думку, найближча й найбільш реальна загроза.
Відповідь на запитання: як змінюється ставлення людей до штучного інтелекту останніми роками?
На мою думку, період здивування вже пройшов. Спочатку, коли ці інструменти стали масово доступними, була хвиля захоплення, певного шоку від можливостей, які вони демонструють. Зараз ми перебуваємо на етапі адаптації та прийняття.
Люди поступово інтегрують штучний інтелект у своє повсякденне життя й роботу. Багато хто бачить у ньому можливість заробити більше, підвищити власну продуктивність, передати частину рутинної роботи системам і зосередитися на більш важливих або стратегічних завданнях. Через це загальне ставлення сьогодні, скоріше, позитивне, ніж негативне.
Поки що не відбулося якихось глобальних катастроф чи масштабних проблем, безпосередньо спричинених використанням штучного інтелекту. Це також впливає на суспільне сприйняття — люди не бачать серйозних негативних наслідків у повсякденному житті, тому рівень довіри зростає.
Водночас я припускаю, що зі зростанням інтеграції цих систем у критичні сфери — транспорт, інфраструктуру, енергетику, оборону — певні інциденти або серйозні проблеми все ж можуть виникати. Це практично неминуче для будь-якої масштабної технології.
Але загалом процес уже запущено. Цей розвиток неможливо зупинити, і суспільство поступово переходить від емоційної реакції до прагматичного використання штучного інтелекту як інструмента.
Відповідь на запитання: у яких сферах штучний інтелект найбільше впливатиме в майбутньому?
Я вже частково про це говорив, але якщо систематизувати, то, на мою думку, вплив буде масштабним і практично всеосяжним. Виділити лише одну сферу неможливо, проте є напрями, де цей вплив буде особливо відчутним.
Передусім це інженерія та машинобудування. Великі виробничі процеси, проєктування складних систем, оптимізація конструкцій — усе це вже починає змінюватися під впливом штучного інтелекту. Через 10–15 років заводи зможуть виробляти більше, ефективніше та з меншою кількістю помилок. Це стосується як важкого машинобудування, так і легкої промисловості.
Звичайно, комп’ютерні технології та програмування — це базова сфера впливу. Уже зараз штучний інтелект має величезний вплив на розробку програмного забезпечення. Фактично все у світі сьогодні так чи інакше пов’язано з IT, а сам штучний інтелект є комп’ютерною технологією. Тому саме тут ми ще побачимо багато стрімких проривів.
Окремо варто виділити робототехніку. Поєднання мовних моделей із фізичними системами відкриває новий етап розвитку автономних машин, які здатні виконувати складні завдання, взаємодіяти з об’єктами та середовищем.
Суттєвий вплив буде й на медицину та сферу охорони здоров’я. Уже сьогодні існують приклади діагностування різних захворювань за допомогою систем штучного інтелекту. Модель може обробляти величезні масиви даних і підсвічувати важливі закономірності. Водночас остаточне рішення має приймати людина — лікар або експерт із відповідною компетенцією. Тобто система виступає інструментом підтримки, який допомагає підвищити якість аналізу.
Поки що впровадження в медицині відбувається відносно повільно, але з огляду на обсяги інвестицій у цю сферу розвиток буде неминучим.
Також значний вплив очікується у військовій справі, транспорті, великих технологічних процесах, можливо — у космічній галузі. У транспорті це можуть бути системи автономного керування та аналітика безпеки. У промисловості — автоматизація складних виробничих циклів.
Окремо хочу наголосити на науці. Штучний інтелект уже допомагає дослідникам аналізувати великі обсяги інформації, пришвидшувати обчислення та знаходити закономірності, які людині було б складно виявити самостійно. Це також стане одним із ключових драйверів розвитку.
Тому я не став би виділяти лише одну сферу. Фактично вплив буде системним: від IT та інженерії до медицини, транспорту, науки й промисловості. І цей процес уже запущено — зупинити його практично неможливо.
Відповідь на запитання: які поради можна дати людям щодо використання штучного інтелекту?
Найголовніша порада — ставити запитання. Запитувати себе: чому це працює саме так? Як це працює? Чому це називається великою мовною моделлю? Що означає кожне з цих слів? Саме з таких базових запитань починається розуміння.
Потрібно розбиратися в принципах роботи цих технологій. Як мінімум — читати про них і намагатися зрозуміти їхню основу. Якщо людина ставить собі ці запитання, навіть із допомогою самого штучного інтелекту, це вже інший рівень взаємодії. Це вже не сліпе використання, а свідоме.
Питання вибору конкретної моделі, того, яка з них що робить краще або гірше, яка має менші чи більші обмеження, — це вже глибший рівень знань. Але базове розуміння сьогодні має бути у кожного. Я, наприклад, обов’язково пояснюватиму це своїй дитині. Тому що це вже частина майбутнього.
Історично так було завжди: з’являється нова технологія — і ті батьки, які пояснюють своїм дітям її суть, які самі в цьому розібралися й мають компетенцію, фактично дають своїм дітям перевагу. Якщо провести аналогію з появою електрики, то люди, які розуміли принцип її роботи й потенціал застосування, об’єктивно мали більше можливостей, ніж ті, хто цього не розумів.
Так само і тут. Це ключова технологія в розвитку людства. Навіть якщо людина не планує пов’язувати своє майбутнє безпосередньо з ІТ чи штучним інтелектом, протягом наступних 20 років ці технології настільки глибоко впливатимуть на всі аспекти життя, що ігнорувати їх не можна. Якщо батьки повністю відпускають це питання, виникає велика прогалина. Звичайно, дитина може самостійно зацікавитися, але дуже багато залежить саме від дорослих.
Тому ключове слово — це розуміння. І тут важливо буквально розкладати все на терміни й уточнювати значення слів. Чому саме «модель»? Чому саме «мовна»? Що вона робить насправді? Які принципи її роботи? Я вже говорив раніше, що сьогодні вона не генерує ідей у людському розумінні, а працює з наявними даними. Але технології розвиваються, і це теж потрібно відстежувати.
Відпускати цю тему сьогодні вже не можна. Це приблизно як із політикою: якщо ви не цікавитеся політикою, то вона все одно впливає на вас. Так само і зі штучним інтелектом — навіть якщо людина ним не цікавиться, він усе одно поступово впливатиме на її життя. Саме тому свідомість і розуміння — це найкраща стратегія.
